Свинка

Свинка

Свинка

Свинкою в народі влучно охрестили гостре інфекційне захворювання — епідемічний паротит. Найчастіше він починається із запалення слинних залоз, які утворюють припухлості. Однак епідемічний паротит — інфекція зовсім образливі.

Ураження слинних ж­ліз — не єдине прояв недуги.

Паротитної вірус, проникнувши через слизові оболонки рота і верхніх дихальних шляхів у кров, здатний довго циркулювати в її руслі (набагато довше, ніж, наприклад, збудник грипу, від якого організм звільняється звичайно вже через 5-6 днів) і викликати запалення інших залізистих органів — найчастіше підшлункової залози (панкреатит) і яєчок у хлопчиків (орхіт). Фахівці вважають, що і у дівчаток можуть бути уражені яєчники (це запалення називається оофорит, але воно, як правило, протікає "мовчки", І його важко розпізнати). Мішенню вірусу нерідко стає центральна нервова система — переважно оболонки головного мозку.

Які органи піддадуться вірусній атаці, в якому поєднанні і в якій послідовності, передбачити неможливо. Як не можна і запобігти поширенню запального процесу — ні антибіотики, ні хіміотерапевтичні препарати не чинять дії на "розгулює" в крові вірус.

Запалення будь-якого залозистого органу або мозкових оболонок може стати єдиним проявом епідемічного паротиту.

Сама по собі свинка, як правило, не загрожує життю. Однак паротитний вірус може спровокувати активність інших хвороботворних мікробів, які здатні викликати супутні запальні процеси. Словом, вагомих підстав для того, щоб усіляко намагатися вберегти дитину від епідемічного паротиту і його неприємних наслідків, цілком достатньо.

Найбільш уразливі діти від 5 до 15 років, причому хлопчики більшою мірою, ніж дівчата. Новонароджені і малюки перших років життя хворіють порівняно рідко: їх захищає вроджений імунітет, отриманий від матері, якщо вона свого часу хворіла на паротит.

Згідно з календарем профілактичних щеплень імунізацію проти епідемічного паротиту проводять у 15-18 місяців, а ревакцинацію — в 6-7 років.

Вірус паротиту, проникнувши в організм, завжди затримується в слинних залозах (навіть якщо не викликає їх запалення) і з дрібними крапельками слини потрапляє в повітря.

Основне джерело інфекції — сам хворий, причому він заразний протягом всієї хвороби, навіть якщо вона протікає стерто, без явних ознак. Можна заразитися і від вірусоносіїв (на жаль, таких людей чимало, але ніхто, в тому числі і вони самі, не підозрює, що становить небезпеку). Не виключена передача інфекції через предмети, якими користується хворий.

Перші симптоми захворювання дають про себе знати через 11-23 дні після зараження — така тривалість інкубаційного періоду. З’являються головний біль, нездужання, млявість. Починає часу лихоманить: температура підвищується найчастіше до 38-38,5° і лише в окремих випадках до 40°. Іноді виникає блювота. Запалюються і набрякають тканини ураженого вірусом органу, їх починає "розпирати". Якщо це слинні залози і яєчка, спочатку, як правило, припухлість з’являється з одного боку, а через 1-2 дні — з іншого.

Чим більше вони збільшуються (яєчка часом досягають величини гусячого яйця), тим сильніше відчувається біль, тим виражено явища інтоксикації і важче стан хворого. Аналогічні процеси відбуваються і в підшлунковій залозі чи мозкових оболонках.

Сподобалася стаття? Поділися нею з друзями!